Вихори рідкого заліза. Дослідження показали, що внутрішнє ядро Землі зовсім не тверде
Усередині ядра Землі можуть циркулювати вихори рідкого заліза (Фото:Tech Explorist) Нові наукові дослідження довели, що внутрішнє ядро Землі не тверде — принаймні, не до кінця. Усередині нього зібрана маса з рідких і твердих частинок, які простягаються до самого центру. Як передає портал Live Science, такі дані вдалося отримати завдяки новим роботам учених. Свіжі дослідження засновані на слабких відгомонах хвиль землетрусів, що відбиваються від поверхні Землі з її глибин. Їхні результати дають змогу припустити, що ядро нашої планети більш різноманітне, ніж вважалося раніше.
Згідно з отриманими даними, в ранні періоди історії Землі внутрішнє ядро росло швидше. Зараз воно збільшується на 1,01 міліметра на рік у міру застигання рідкого зовнішнього ядра. Ба більше, всередині твердого ядра можуть циркулювати вихори рідкого заліза.
«Дуже давно внутрішнє ядро росло дуже швидко. Воно досягло рівноваги, а потім стало рости набагато повільніше. Не все залізо стало твердим, тому всередині могла залишатися деяка кількість рідкого заліза», — розповів старший автор дослідження Кіт Копер, сейсмолог з Університету Юти.
Безпосереднього доступу до ядра Землі не існує, тому команда вчених використала 20 сейсмометрів. За допомогою приладів фахівці вимірювали хвилі під час землетрусів і проводили моніторинг випробування ядерної зброї. Основна увага приділялася хвилям, викликаним землетрусами магнітудою 5,7 і вище. Вони достатньо сильні, щоб досягати внутрішнього ядра Землі і посилати назад слабке відлуння на сейсмометри. У рамках дослідження використовували дані з 2455 таких землетрусів.
«Сигнал, який повертається з внутрішнього ядра, дуже малий. Його розмір становить близько нанометра. Те, що ми робимо, — це пошук голки в копиці сіна. Тому ці дитячі відгомони і відображення дуже важко помітити», — заявив Копер.
Основний висновок з дослідження стосується неоднорідного складу внутрішнього ядра Землі. Воно тверділо нерівномірно і тепер складено з клаптів різних текстур. За словами Копера, що глибше сейсмічні хвилі проникають у центр, то активніше відбувається розсіювання. Вчений вважає, що це свідчить про збільшення мінливості складу ядра ближче до центру Землі. Останню теорію сейсмолог пов’язує зі зміною швидкості затвердіння ядра з плином часу.